shu2005

Податкова міліція буде ліквідована

Дуже шляхетна справа. Давно вже пора! Але чи цікавився пан Гриценко у свого колишнього патрона Ющенко, чому він не виконав свою обіцянку, яку він навіть закріпив у вигляді проекту указу, який збирався підписати зразу після інавгурації?

Ющенку ніхто не дивується вже, і напевно ображений пан Гриценко впевнений на 100%, що цей, як і багато інших указів, як наприклад про все те ж повернення до 10 річного навчання, пан Ющенко просто забув виконати. Ну, типу зірки стали не в тій послідовності.

Але я гадаю, що така сама доля спідкає і пана Гриценка, якщо станеться диво, і він замінить Ющенко на його високому посту.

Ющенко не такий дурний, як може комусь здаватися. Коли ти кандидат, то можеш казати і обіцяти усе що завгодно, як і на своїй власній кухні, усі процеси і явища видаються дуже простими і рішення дуже тривіальними. Коли ти стаєшь до керма - ти починаєшь розуміти, що не все так просто як видавалось з боку.

Так навіщо нам податкова міліція? Нам вона точно не потрібна. А от коли ти став Президентом, чи прем'єром то тобі потрібні ресурси - податки, система покарання, система збору інформації і т.і. Навіть, якщо ти святий, ти опиняєшся в системі, яка діє за своїми власними правилами і ти швидко усвідомлюєшь, що неможна зламати одну, навіть важливу, деталь і вся система стане гарною. З іншого боку разом змінити систему - це велитеньска робота, яка не під силу навідь надістоті.

Чи не тому Юлія Володимірівна досі не виконала своєї обіцянки, якої вона послідовно дотримувалсь перебуваючи в опозиції - скасувати ПДВ? Гадаєте це тому, що вона поставила свою людину на ДПА і сама користуєтся усіма тими вадами, що ще недавно закликала зруйнувати?

Причина тут та сама, що і з Ющенко і та сама, що зрештою спіткає Гриценко, коли він побачить усю картину в перспективі.

А картина така, що в нас суто фіскальна податкова система, яка обслуговує незграбну посттоталітарну економіку. І що розпустивши репресивний апарат податкової міліції уся ця фіскальна махіна просто зупиниться. Перестануть надходити платежі у бюджет, ми повернемось у 90, коли кожен буде робити те що заманеться, знову шахтарськи страйки та відключення електрики, гіперінфляція та суцільний бартер. А потім знову прийде новий Кучма з Азаровим і створять податкову міліцію знову.

Як завжди, пана Гриценко підводе його примітивне сприйняття дійсності. Треба дивитись на усю систему і розуміти справжні причини, тоді не буде соромно, як зараз Ющенку за його недолугі і ніколи не виконані укази.


P.S. Його (2) сприяння малому і середньому бізнесу; насправді в кращому дусі оруельского "Свобода - це рабство". Цей проект закону один з самих гарних прикладів нищення малого і особливо середнього бізнесу, який був зареєстрований у ВР.

Виявляється, що з 2000 року в нас невпинно зменшується(!) кількість пенсіонерів! Останніми роками стабільно на 100тис. у рік.

Зараз їх 13.7млн., а на піку, в 2000 році, було 14,5млн.

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/sz/sz_u/srp_07rik_u.html

Питання, яка має бути форма правління в Україні, насправді, зводиться до іншого просто питання: яким чином ми будемо обирати лідера своєї країни? Прямим голосуванням чи опосередковано через парламентарів.
І все! Більше нічого.

Будь-яка нація має лідера. Імперії, республіки, федерації, королівства та джамахерії, скрізь є людина, яка є лідером нації. В демократичних країнах, до яких прагне Україна, її обирають. І питання лише в тому яким чином це роблять.

Я не розумію чому в нас навіть виникає питання, як нам обирати нашого лідера - самим безпосередньо, чи довіряти це посередникам у вигляді депутатів.

Зовсім інше питання, які у кого повноваження. І прихильники парламентської республіки завжди подають президентську республіку таким чином буцім-то вона взагалі не передбачає такого інституту як парламентаризм.

Насправді, в президентській республіці парламент ще як є! І займається він виключно тим чим він і повинен займатися - робить закони та контролює виконавчу владу. В парламентській же республіці парламент займається і виробленням законів, і в той же час, через кабінет міністрів, який повністю залежний від правлячої більшості, виконавськими функціями.
Парламентська республіка - це якась друга похідна від народовладдя.

До-речі, дуже цікаво подивитись персонально на український політикум, хто за яку форму правління виступає. Існує чітка тенденція - ті політики, які не мають жодних шансів бути обраними на прямих виборах президентом, вбачають свої можливості стати головою держави лише через інтриги, золоті акції, розклади і т.і. в парламенті.
Тому вони за парламентську форму правління. І ті хто бачить в себе потенціал бути обраним президентом - за президентську республіку.

Спробуйте здогадатися хто за що виступає і оцінити їх шанси виграти президентські вибори :-)

1 група:
Мороз, Медведчук, Бродський, Томенко, Жванія, Симоненко

2 група
Тимошенко, Тігіпко, Гриценко, Ющенко-2004, Тягнибок


Але що нам потрібно, так це всенародно обраний президент на 3-4 рока без права переобиратися. Президент, який одночасно є і прем'єр-міністром з дуже невеликим кабінетом міністрів, який він призначає, а парламент затверджує кожну кандидатуру окремо. Та чітко визначеними повноваженнями, які ні за яких умов не можуть змінюватись допоки не спливе строк повноважень цього президента.
Усе, що може заробляти гроші в державі має бути приватизовано і функції держави повинні звестися лише до встановлення правил та контролю за їх дотриманням, визначення напрямку розвитку виключно за допомогою зміни правил гри, а не безпосереднім втручанням в процес.

Завдяки сучасним технічним можливостям, вже зараз можна велику кількість рішень приймати не парламентом, а через народні електронні плебісцити. Згодом парламент взагалі може стати непотрібний :-)

Головне, що потрібно зробити це змінити саму філософію податкової системи:

Обкладати податками треба не доходи, а видатки

Усім відомий феномен людської психології коли людина простіше розтається з грішми потрохи, але багато ніж, навіть, порівняно небагато але за раз. Ми можемо спостерігати підтвердження моїх слів прямо зараз на практиці. Усім відомо, що люди будь-що намагаються уникнути оподаткування зарплати, в той же час усі навіть не помічають, що кожен раз коли вони щось купують то переплачують 20% ПДВ.
Крім того, доход завжди один, а видатки бувають різні. Купити хліба і купити собі діамантове намисто це різні речі.

Треба усвідомити, що ми жодним чином не зможемо провести податкову реформу одразу і найідеальнішу. Існує багато факторів, які будуть чинити спротив будь-яким змінам, тим більше радикальним. Отже реформа має бути модульною і поступовою. Таким чином, щоб будь-яка її частина мінімально впливала на успіх впровадження інших складових. Потрібна велика гнучкість, щоб будь-коли можна було провести корекцію невдалих заходів. Основним критерієм має бути незниження поточного рівня доходів бюджету.

В першу чергу, потрібно реформувати ті податки, які є головним чинником стагнації нашої економіки. На мій погляд це впершу чергу 3 стовпа нашої податкової:

• оподаткування зарплат (на загальній системі це біля 50%)
• ПДВ (при тому, що цей податок усі платники, тобто ми з вами у магазинах, справно сплачуємо, до бюджету доходить не так багато, адміністрування податку таке складне, що потребує армію чиновників, бухгалтерів і юристів, складність породжує величезний сектор тіньових видатків, повна асоціальність цього податку, бо його сплачують навіть ти хто має дохід нижче офіційного прожиткового мінімума)
• податок з прибутку підприємств (основна його вада - це невизначеність бази оподаткування, в потугаг це зробити держава фактично в законі про цей податок описала паралельну інструкцію з того, як і кому вести свій бізнес)

Брати податків треба лише стільки скільки людині буде не шкода

А зараз спробую запропонувати один з рецептів який відповідає запропонованим критеріям.

Починати простіше всього буде з ПДВ. Його можна на першому етапі просто замінити на податок з продажу. По суті це те саме, але фактичну сплату в держбюджет і адміністрування робить останній ланцюжок, замість усього ланцюга як у ПДВ. Як результат адміністрування стає абсолютно прозорим і на декілька порядків простішим, повністю відсутня необхідність якихось повернень з бюджету та податкових кредитів, навколо яких і відбуваються усі зловживання з ПДВ. При цьому експортери залишаються на тих же умовах та і для усіх інших (окрім податківців, яких радикально скоротять) умови не погіршуються, а для багатьох покращуються. Доходи в бюджет при самих песимістичних розкладах принаймні не впадуть, насправді тільки за рахунок детінізації бюджет доотримає те що губив з ПДВ. Про пожвавлення бізнес клімату, який призведе до різкого зростання бази оподаткування годі і казати. Я думаю що вже через місяць можна буде зменшити цей податок без шкоди для доходів бюджету.
Єдине що слід зауважити, що перед переходом на цей податок, потрібно дати бізнесу деякий час синхронізувати свої платежі за старими схемами і у призначений час Ч просто перейти на податок з продажу замість ПДВ.

Наступним кроком має бути реформа оподаткування зарплати. За умови, що замість ПДВ буде податок з продажу, пів справи на цьому шляху буде зроблено, бо ПДВ має чималу частку в видатках на зарплату у підприємця. Наступна ціль - це відрахування у фонди. Усі ці видатки мають бути раз і назавжди розв'язані від зарплати.
Ця задача досить складна і тут, звичайно, я не зможу описати усі заходи щодо її вирішення. Насправді, податкової реформа тут не головне.
Але якщо коротко, то людина повинна собі сама придбати страховки у звичайних комерційних страхових компаній і недержавних пенсійних фондів. Роботодавець від цього процесу має бути відсторонений. Окрім пенсійного фонду решту взагалі одразу можна перевести на схему подібну до тої що зараз діє з обов'язковим авто страхуванням.

Щодо пенсійних відрахувань то вони мають бути просто скасовані разом з державним пенсійним фондом. А пенсії мають виплачуватись напряму з держбюджету. Звичайно не про які персональні і підвищенні пенсій і мови бути не може, вони просто мають бути скасовані з таким же нахабством з яким вони і запроваджувались. Але дуже важливо перед такими радикальними заходами добре підготуватись. Мова йде звичайно про компенсаторні доходи бюджету. Такими можуть бути надлишки, які безумовно з'являться, від зміни ПДВ на ПЗП. Якщо цього не вистачить то:

• запровадження податку на нерухомість,
• значне розширення використання акцизів,
• рент(про це нижче),
• частково на фінансування пенсій на початкових етапах можна перерозподілити прибутковий податок.

Так чи інакше усе це дуже легко порахувати та підготуватись. Але головне, щоб нарахування зарплати були вивільнені. Це запорука того щоб зарплати перестали платити чорним налом, оптимізувати і просто економити на кваліфікованих кадрах.
Нарешті прибутковий податок поступово має знижуватись аж до повного його скасування. Хоча це фантастика, але рано чи пізно, за умови приведення податкової філософії означеній на початку цього посту, це відбудеться.

Щодо податку на прибуток підприємств, то на першому етапі його варто просто замінити на податок з дивідендів. Це різко спростить визначення податкової бази, забере геть усі проблеми з його адміністрування, а в цьому випадку це означатиме, що держава вже не буде стримувати підприємницьку ініціативу своїми дикими умовностями. Відійдуть у історію усілякі амортизації, скачки перед банком у останній день кварталу, буде сенс спокійно реінвестувати отриманий прибуток. А в купі з вивільненням від оподаткування зарплати зникне необхідність у чорному налі для нормальної роботи бізнесу.

Паралельно потрібно зрештою запровадити податок на нерухомість. Це не може бути просто механічно зроблено. Спочатку потрібно провести купу супутніх реформ. В першу чергу інвентаризацію такої нерухомості. Крім того, на першому етапі запровадження цього податку, він має діяти в тестовому режимі, тобто мати чисто умовну ставку 0,00001%, щоб зрозуміти, як він буде діяти в нашому суспільстві, на цій малій ставці відпрацювати усі тонкощі, "привчити" до нього людей і лише потім поступово довести ставки до "робочього" режиму.

Податок з продажу запроваджений на першому етапі має поступово мутувати в акцизи. Тобто потрібна соціальна диференціація того, що ми обкладаємо. Наприклад хліб, який потрібний для життя і якого насправді багато і не накупиш має обкладатися по ставці 0%, а автомобіль елітного класу по ставці 50%. Але тут важливо пам"ятати, що брати треба стільки скільки людям буде в буквальному сенсі не шкода. Інакше буде тінь.

Нарешті, є ще великий резерв для отримання доходів у держбюджет. В нашій Конституції записано, що усі надра, повітря і т.і. належить народу України. От в мене і питання, а чому ж ми, народ, з цього ніякого зиску не маємо?

Отже одразу можна більш широко задіяти усілякі рентні платежі, які зараз існують лише умовно. Як радикальний варіант для уникнення схем заниження можна створити національну сировинну біржу де змусити на відкритих аукціонах продавати усе, що видобувається на теренах України, і одразу біржа буде знімати відповідний податок зі справжніх ринкових цін.

Очевидно, що в разі коли обкладатися у нас будуть виключно видатки то стане проблемою вивіз капіталу. Люди поїдуть за кордон витрачати свої вільні від податків доходи. Для стримування цього процесу треба буде щось робити.
Наприклад, запровадити податок на усі грошові кошти, що виходять з України. Але податок має бути не дуже великим і автоматичним, щоб не було бажання його уникати. Крім того іноземному інвестору має бути вигідно вкладати сюди капітал і мати змогу отримувати прибутки більші ніж, якщо він буде вкладати в країни з традиційною системою оподаткування.

І дуже важливо розуміти, що якою б не була гарна податкова система, вона безсила, коли видаткова частина бюджету, як решето чи бездонна діжка. Отже не можна навіть починати податкову реформу без грунтовних змін в бюджетній політиці.
А вони в першу чергу мають включати радикальне скорочення пільгових груп, скасування підвищених пенсій, 100% монетаризація усіх пільг, що залишились, допомога лише грошова і лише цільова тим хто без засобів до існування. Така допомога не може надаватися на перманентній основі - люди мають стимулюватися до виходу з своєї персональної фінансової кризи, реабілітуватись, перекваліфіковуватись, починати нове життя. Наприклад 90% інвалідів, можуть в сучасному суспільстві вести повноцінне життя, задача суспільства лише допомогти цим людям знайти достойне місце для себе в суспільстві, а не утримувати їх розвиваючи іждівенство.
Усі функції держави, які можна передати безпосередньо людям, громадським організаціям і вільним об'єднанням громадян, вільному ринку мають бути передані. Не може бути в нашій державі міністерств промполітики, промсоцполітики, соцполітики, труда та ще профільного віце-прем'єра. Ми маємо скоротити державний апарат на стільки на скільки це можливо.
Держава не може бути одночасно і в процесі і над процесом. Мають бути приватизовані 100% підприємств держвласності. Держава має здійснювати жорсткий контроль там де потрібно не тільки на держпідприємствах. А для цього їй не потрібно входити в раду директорів, для цього вона має подбати про гарні закони, справедливі суди і прозорі повноваження для контролюючих органів.

Зрештою усе це процес і я сподіваюсь, що з часом ми прийдемо до гарної і справедливої системи оподаткування.

Ця книга має досить цікаве і зрозумілий для пересічного громадянина аналіз усіх наших негараздів. Досить поверхневий і очевидний, але на жаль, наші політики не часто радують нас навіть таким.
Як він їх пропонує вирішувати - це вже інша справа. Тут пан Сергій недалеко пішов від нашого політичного загалу.

Взагалі лейтмотив цього опусу:"Усе так погано і особливо погано останні 5 помаранчевих роки, але це все можна дуже класно виправити, якщо буде класна влада з класним лідером (хто б це міг бути?? :-О ).

Начебто це все подається як взірець ліберальної думки, насправді в мене особисто, все частіше виникає сумнів, а чи є взагалі в нашій країні хоч одна людина, яка сповідує справжні ліберальні ідеї?

Усі політики, що спадають на думку коли ми кажемо ліберал, такі як Пінзеник, Тігіпко, Бродський, Терьохін, Ющенко насправді до лібералізму мають відношення не більше ніж гелікоптер до пірнання в Маріанську западину.
Наші ліберали насправді справжнісінькі кейнсіанці.

От і Тігіпко підтвердив себе у кращих традиціях Кейнса. Усі його рецепти зводяться до активізації ролі держави в їх вирішенні. Проблеми з землею? Створюємо мегадержавний банк, який продає землю, примусово скупає за ціною, що розпродував і увесь такий білий і пухнастий жодного разу не корумпований. Чи проблеми з житлом - держава фінансує... Треба інновації? Звичайно - державний мега венчурний фонд! Преференції, пільги, технопарки. Хтось мудрий це все буде встановлювати і рулити. Усе в такому ключі.

Податки в нас дійсно дуже погані. Треба було усе це розписувати на декілька сторінок, розповідати усі вади ПДВ, податку на прибуток, як це все гнобить, як до нас не пристосовано, щоб зрештою однією фразою усе вирішити це неподобство.

Як Ви гадаєте, що він запропонував? Відмінити ПДВ? Замінити на інші податки?
Ні! Усе значно простіше - їх просто треба "привести у відповідність з інтересами народного господарства України". Мабуть він дійсно вважає себе самим геніальним економістом і державним діячем, бо якщо він відкривав закон про ПДВ то звичайно бачив скільки тексту там займає лише перелік поправок, що вже більше 10 років все приводили і приводили у цю відповідність, а результат лише погіршувався.

Взагалі що до податків то деколи проступали такі відверті ляпи, що взагалі хотілось би поцікавитись з якої планети пан Сергій прилетів?

Наприклад ось перл:
"Чаще всего упрощенцев используют при махинациях с НДС и налогом на прибыль. К примеру, предприятия, работающие по упрощенной схеме, только делают вид, что продают товары, предоставляют услуги либо производят работы и выписывают контрагентам налоговые накладные. Это дает возможность обычным предприятиям отнести суммы НДС, упраченного при приобретении товаров или услуг у упрощенцев, в налоговый кредит, а затем претендовать на уменьшение налоговых обязательств на соответствующую сумму...Однако сумма налоговых обязательств СПД ФО ограничена 200 грн./мес."

Бездоганно! Як же спрощенець зможе виписати цю податкову накладну, якщо він не зареєстрований як платник ПДВ? А якщо зареєстрований, то він сплачує ці 20% ще швидше ніж той хто на загальній системі.
Якби це відповідало дійсності то в нас взагалі б ніхто не сплачував ПДВ.

Це не проста помилка поважного політика. Насправді це системна річ! Завдяки таким міфам і нісенітницям дискредитують спрощену систему, яка насправді була одним з небагатьох вдалих досягнень української незалежності.

А от ще цікавий перл:
"В минувшем году, по подсчетам экспертов, Украина экспортировала ПО на пол миллиарда долларов...Но важна тенденция: экспорт программного обеспечения каждый год удваивается и может уже через несколько лет выйти на 1 место в ассортименте вывоза украинской продукции за рубеж...Специфика производства ПО такова, что государственные структуры не могут проконтролировать объемы производства, продаж и экспорта... зарплату отечественные программисты получают на карточки, эмитированные в западных банках."

Це дуже смішно, якщо б не було так сумно. Краще - ворог хорошого.
Навіщо чіпати те що працює і розвивається такими темпами?

І в очі кидається спосіб оплати труда програмістів :-))
Насправді, зазвичай все значно простіше і головне абсолютно законно. Завдяки помаранчевій революції, яку так ненавидить пан Сергій були зняті останні бар"єри на здійснення зовнішньоекономічної діяльності СПД ФО, принаймні програмісту СПД ФО без проблем і цілком легально можна переводити гроші на його український рахунок з-за кордону і це вартує лише 200 грн/міс (зараз вже більше). До речі, гроші ці потім не до США повертаються - вони тут в українських магазинах витрачаються з 20% ПДВ...
В більш складних схемах може бути українська фірма посередник, яка виступає гарантом виконання робот і працює на загальній системі. Завдяки тому, що це експорт ПДВ ними не сплачується і транзакції на своїх програмістів СПД ФО не вартують майже нічого. Хоча це увесь час податківці намагаються прикрити, але ж можна продавати не послуги по розробці, а права(роялті) воно точно не обкладається ПДВ. Отже є варіанти, але головне, що ніякої тіні нема.

А для довідки: відкриття громадянином рахунку у закордонному банку без ліцензії НБУ (яку звичайний програміст СПД ФО ніколи не отримає) - це кримінальний злочин!
Навіть, якщо хтось такий розумний, то податки, до речі не малі, будуть сплачені там - в Америці. Який від цього і кому сенс, я не знаю. Що це за фантазії?

І завдяки, в першу чергу, спрощеній системі і СПД ФО ми маємо такий безпрецедентний ріст цієї високоліквідної індустрії.
Яким потрібно бути ідіотом, щоб усьому цьому ставити палки у колеса?

Це речі які впадають в очі, але скільки там таких міфів на яких будуються потім такі грунтовні викладки, що, бачте, воно працює, але давайте його задавимо податками і увагою державних органів, щоб вони могли більше заробити? :-))

Пан Тігіпко був чиновником, гарним бізнесменом. От ці якості і є центром його світогляду. Держава - це просто великий комерційний банк, який може гарно працювати, якщо в ньому є добрий менеджмент і гарний план розвитку.

Але Україна - це не комерційна структура. І ця фундаментальна місконцепція дуже яскраво проглядається в останніх главах цього опусу. Які я навіть не бачу сенсу коментувати.

А взагалі, в книзі багато матеріалу для дискусій. Нажаль, формат не дозволяє усе розглянути окремо :-(
Головне, що це людина виписала у зрозумілому форматі і виклала в вільний доступ.
За це щира подяка пану Сергію. Сподіваюсь, що він буде працювати і далі над покращанням своїх ідей і наступна редакція цієї книги буде мати не тільки гарний аналіз проблем але і справжні ліберальні способи їх подолання.

Коли в нас нарешті з"явиться справжній політик ліберал?

Майже усі українськи політики напребій кричать про те, що нам потрібно дружити з Росією, що за часів презеденства Ющенко ці дружні стосунки були геть зіпсовані. Кажуть про те як важливо мати для нашої економіки такий великий і унікальний ринок збуту (єдиний куди ми можемо збувати наш непотріб, який більше ніїто не купить).

Але потрібно зрозуміти одну єдину річ. Сучасна неоімперська верхівка Росії ніколи не зможе бути в гарних відносинах з будь-якою демократичною країною. Особливо це стосується країн, яки дуже схожі за менталністю до неї. В першу чергу країни бувшого Радянського Союзу, в другу чергу карїни Варшавського блоку.

Для громадян сучасної Росії вдалий демократичний розвиток сусідів є красномовним вироком сучасної політики Кремля, а отже і головним ворогом Кремля. І ніколи імперська Росія не змириться з незалежною і демократичною Україною, Литвою, Єстонією, Грузією і т.д.

У кого з бувших радянськіх країн найкращі стосунки з Росією? У авторитарної Білорусі, яка потихеньку продає свій суверинитет "старшому брату". І ніколи ці стосунки не були гарними з прибалтійскими країнами, бо їх політика завжди була чітка демкратія з курсом на європейскі та західні цінності.

З Україною за часів Кучми дійсно були начебто непогані відносини, якщо не рахувати прикростей накшталт Тузли. Але усі ці "дружні" відносини базувались на комплексі української меншовартості, коли ми йшли у форваторі росіїских інтересів нехтуючи своїми, коли здавались наши активи типу Чорноморського Флоту, чи входження до ЄЕП з наднаціональним органом повністю підконтрольним Москві. Ну і звичайно з демократією у нас за часів Кучми і Кравчука було не набагато кращє ніж в Москві. От і жили народи в любві та дружбі.

Як тільки з"явився президент України який просто перестав озиратися на бажання Москви і почав будувати виключно українську політику своєї держави, як тільки у нас запанувала свобода слова на усю потужність і були проведені чесні вібиори ми одразу зіпсували відносини з Росією.

І треба усвідомити:

Ніколи відносини бувших радянських республік і особливо України не будуть дружніми і тим більше братерскими з Росією поки в цих республіках панує свобода слоава, розвивається демократія та керівництво керується інтересами своїх країн, а не Росії

А коли ми це усвідомимо ми повинні просто більше не витрачати сил на Кремль та задоволення їх імперських апетитів. Треба скоріше будувати тут сильну і незворотню демократію, розвивати економіку і швидкими темпами знижати її залежність від російских ринків чого б це не коштувало у краткосрочній перспективі і звичайно якомога скоріше розвивати свої зв"язки з цивілізованими країнами, щоб не залишатись на одинці з таким неспокійним сусідом.

І непогано було б підтримати демократичну опозицію в Росії. Насправді нам потрібен такий друг як Росія, але це буде виключно можливо лише тоді, коли при владі там будуть справжні демократи.

Коли це буде? Важко сказати бо в Росії іноді усе змінюється дуже швидко. Зараз навіть на горизонті не видно там демократії. Але в наших інтересах зробити усе від нас залежне, щоб у Гарі Каспарова, Бориса Немцова та інших демократів там з"явився шанс. Це буде і наш шанс.

Скандал з педофілами дішов свого апогею. Це все жахливо! Дуже жахливо!

Але як завжди "під шумок" депутати вирішили поборотися з таким явищем своєрідно. Депутат Сівкович запропонував хімічну кастрацію педофілів закріпити законодавчо. Спочатку я подумав, що це лише дешевий піар цього не дуже мною поважного депутата.
Але вчора на передачі Шустера де обсмоктувавли з усіх боків ці всі жахи я з подивом для себе усвідомив, що насправді ми в 2 кроках від втілення цього середньовічного жахіття.
Без тіні сумніву цю ідею підтримав спочатку Клічко, мене це не дуже здивувало, потім Катеренчук, я почав вже дивуватися і зрештою коли на це спокійно подивився представник, так званих правозахісників, Багіров я зовсім був приголомшений. І ніхто! Жодна людина не встала і не сказала яка це дурість! Ніхто не сказав цім нелюдам, скількі насправді в Україні людей безвинно, за наклепом, по сфабрикованим матеріалам сидять в буцегарнях. Що є врешті решт Конституція, як би ми її не повожали, але ж там записано, що людськне життя та здоров"я є непорушними і невід"ємним правом будь-якої людини, навіть якщо хтось вирішив, що це педофіл!

Педофілія - це страшний злочин, ризикну сказати, що це навіть страшніше ніж вбивство чи згвалтування, якще це взагалі можна порівнювати. Але разом з тим, якщо ми люди, ми не можемо опускатися до рівня цих гвалтівників, вбивць та педофілів. Не ми даємо людині життя, не ми даємо їй здоровья. І НІХТО не має жодного права посягати на ці фундаментальні права будь-якої людини. Навіть якщо цю людину вважають усі педофілом.

Якщо приймут цей злочинний закон, що далі? Скажуть А потрібно бути сказати і Б і В: прийняти закон про відрубання кінцівок ворам, повернути смертну кару, причому не розтріл, а публічні відрубання голови чи четвертування, дозволити справжні тортури при дізнанні з іспанськими чоботами і дибою.

А особисто нашим депутатам Сівковичу і Катеринчуку я хочу порадити, якщо вони справжні чоловіки і дійсно вважать, що цей закон зможе виправити ситуацію з педофілією, то обов"язково включити наступний пункт:

"В разі якщо засуджена за педафілію і кастрована особа буде виправдана і реабілітована, провести процедуру кастрації ініціаторам цього закону панам Сівковичу і Катеринчуку."

Якщо вони внесуть цей пункт у свій закон, тоді я дійсно "зніму шляпу" і скажу, що воні відверті в своєму прагненні таким чином боротися з цим злом.


P.S. Якщо хто не знає пан Уколов, якого навіть не підозрюють, а відкрито вже записали до педофілів, без суда без слідства... Так от він був палким борцем не тільки проти педофілії, а про те, що також депутати на передачі казали - про введення цензури у інтеренеті, буцім-то проти педофільних сайтів. От моя дискусія з ним на сайті Майдан рік тому:

http://www2.maidan.org.ua/n/arch2008/1215065292

Цензура в інтеренеті задля "благих" намірів, це окрема тема для розмови, але мораль тут інша.
Не копай іншому яму, якщо не бажаєшь туди впасти сам.
Нехай ті хто будуть натискати кнопку за кастрацію уважно подумають про те що вони можуть раптом опинитися на місті Уколова.

P.P.S.Ні для кого не секрет, що у нас відбулась сексуальна революція. Якщо хто не знає, то зараз треба дуже і дуже пошукати дівчину, яка ще дівчина коли їй виповнюється 18. Отже під статтю педофілія, насправді підпадає набагато і набагато більше людей ніж може здатися на перший погляд. І більшість з цих людей зовсім не збоченці. Подумайте про це...

Вчора перемикнув на Шустера і бачу представницю FEMEN, яка прийшла поагітувати проти проституції в Україні. Шуфричу звичайно ніхто не дивується. Ліберальна візова політика Україне, одна з небагатьох дійсно світлих думумок, які були зреалізовани Ющенком, була притягнута за вуха до проблеми проституції... Це вже просто діагноз.
Порадував і Яценюк. Виявляєтья по Яценюку легалізація проституції - це нонсенс для православної(!) країни. Новікову також ніхто не дивується. Мент он і є мент, думка лише про те як набивати собі кішені. Ну це ж золоте дно, відкривати справи на клієнтів проститоток, а потім їх закривати... Бізнесмени!

Проституція як явище існує стільки скільки існує людська цивілізація. За багато тисяч років, що вже людство не робило з цим явищем. Як вже його не забороняли, що тільки не відрубали і тим хто цим займається і тим хто користується. Але як відомо, історія нас вчить тому, що нічому не вчить. Завжди в усі часи знаходиться купа невігласів, які з настійливою тупістю гадають, що їм вдасться це заборонити.

Але цивілізований світ вже давно зрозумів, що якщо явище неможна заборонити його просто треба перевести на цивілізовані контрольовані рейки. Тобто в цьому разі потрібна елементарна легалізація з гарним законом, який не призведе до того, що в нас відбулось з ігорним бізнесом. Це виб"є кримінальну складову з під цього явища - головну стимулюючу середу. Надасть можливість зконтактувати з проститутками безпосередьно. Багатьом з них потрібна елементарна психологічна допомога, можливість почати нове життя, зрештою елементарний захист. Це неможливо в ситуації коли держава відвертається від них роблячи з них злочинців.


Ну і як сказав Портніков, з яким я рідко погоджують, але тут він влучив у яблучко. Треба боротися не з проституцією, а з бідністю яка і є головним чинником, що породжує цю проституцію.

Багато чи мало СПД ФО сплачує податків? Навіть самі затяті адвокати спрощеної системи визнають, що 200 грн. це мізер. В розвинених країнах ціна 2 піц. Так хіба це справедливо?
Борці за наповнення кишень корумпованих чиновників та нескінченої армії блатних пільговиків усіх мастей бюджету дивляться на це дуже просто і прямолінійно - усі мають сплачувати однаково... однаково багато.
Вони не здатні зрозуміти, що СПД ФО знаходиться зовсім в іншій системі координат на відміну від звичайного робітника, який може спокійно хворіти, може навіть нічого не робити на роботі, який не має клопоту з вигадуванням що йому зробити, щоб протягнути ще день, щоб вижити, за якого подумати може його керівники, який просто може апелювати до держави, що вона МАЄ щось для нього робити.
На відміну від решти, СПД ФО та інші дрібні підприємці, як правило це люди які вже давно нічого гарного для себе від держави не чекають. Вони відкинули, як таку, думку про те, що держава може бути якимось чином корисна для них і отже діють лише на свій страх і ризик.
І дуже велика помилка думати, що СПД ФО сплачують лише 200 грн. Але це все насправді не важливо :-)

Для нашого суспільства набагато важливіше інше. Будь-яке суспільство складається із:

1. сірої маси
2. активних, розумних, підприємливих, одним словом тих чиї голови здіймаються над сірим загалом
3. та бовдурів, нероб, розумовонездатних

Важка історія України була такою, що увесь час тут нищилась сама продуктивна 2 категорія людей. Їх вбивали, як у 1933, чи створювались умови за якими для них було доцільно виїжджати за пошуками кращої долі в інші місця. Наприклад лише за 18 років незалежності кількість громадян України скоротилась з 52млн. до 46. Як ми розуміємо, справа тут далеко не лише в простій смертності. Коли стільки народу виїжджає з країни то звичайно, що це здебільшого найбільш підприємливі, розумні та освічені люди. Таким чином вони не лише зменшують частку таких як вони в державі, але натурально і збільшують частку сірої маси та відвертих бовдурів та невдах.
І що є вкрай неприємно, це те що залежність не є лінійною, бо один такий активний член суспільства вартує 10, якщо не 100 представників сірої маси.
Отже коли ми сваримо нашу владу, нагороджуємо усіма видами самих непристойних епітетів наших політиків ми маємо усвідомити, що наша ситуація цілком природно витікає з якості нашого суспільства. За такого співвідношення сірої люмпенізованої маси просто не може бути інакше, може бути лише ще гірше.

Але до чого тут СПД ФО та інші малі підприємці? А справа в тому, що той прошарок суспільства який рухає уперед усіх інших, як правило має усі риси того, що уособлює собою інститут СПД ФО:

• мінімальна залежність від держави і відсутність ілюзій і сподівань, що добрий дядя щось зробить за тебе для тебе
• підприємливість і здатність ризикувати
• підвищене відчуття відповідальності
• придушені або відсутні стадні інстинкти
• свідома позиція з широкого кола питань
• освіта
• та інші не менш важливі риси

Такі люди потрібні як повітря нашому суспільству і саме зараз. Нам дуже важливо якнайшвидше відновити нормальну пропорцію таких людей до сірої маси.

І хіба це так дорого - лише 2 піци? :-)

Ідея змушувати автовласників проходити техогляд автівки раз у 2 роки є повною маячнею. Мета цієї акції може бути будь-якою - зібрати хабарі, мати додаткову можливіть проконтролювати ти чи інші забов"язання власника типу примусити сплатити усі несплачені штрафи, просто елементарне приниження перед велеччю державної машини, будь-що але тільки не основна мета заради якої начебто це все робиться. І це стосується не тільки нашої корумпованої країни.

Варто просто замислитись яким чином може убезпечети від поломки проста наклейка видана державою, навіть самою некорумпованою? На протязі строку її дії автівка може 1000 разів зломатися і ця наклейка може стати навіть шкідливою в цьому разі.

Для України ця тема взагалі дуже болісна. Те що техогляди в Україні копумповані на 100% знають усі. Їх функція давно і твердо вже звелась лише до одного - збору хабарів з автовласників. Ну і побічна дія - примушення сплачувати штрафи та дорожний збір.

В цьому контексті єдиним і правильним кроком буде одне - Обов"язковий техогляд автівок має бути просто скасований як такий. Без усіляких передумов і якіхось альтернатив. Просто скасований, а увесь персонал ДАЇ який займався цим питанням без виключення має бути скорочений, бажано без права займати 10 років будь-які державні посади.

А як же гарантувати безпеку руху запитаєте Ви? Як я вже писав вище - техогляд на це давно вже  жодним чином не впливав, отже його скасування нічого не погіршить. Може ще і покращить, бо замість хабаря у людини з"являться додаткові гроші на ремонт авта.

З іншого боку цю функцію згодом могли б взяти на себе страхові компанії. Якщо суми страхових виплат будуть залежати від технічного стану авто, то страхові будуть на пряму зацікавлені в перевірці цього стану по-чесному і в залежності від цього призначенні відповідного рівня страхового внеску. Отже буде формуватися стійка мотивація - користуватися більш надійними, справними і новішими авто.
З іншого боку ніякої держави, конкуренція між страховими зробить проходження ТО комфортним і зручним для автовласників.

Що до дорожного збору, то це вже давно зрозуміло. Його місце має зайняти податок включений в вартість бензину. На такому податку в США будують їх чудові шляхі, він легко сплачується і абсолютно справедливий.

http://science.compulenta.ru/450955/

До 2020 року зібралися довести кількість електромобілів до 1 мілйона.
Але якось грошей, як на мене, малувато виділити збираються. Та і цифра ця не дуже вже велика як для 10 років.

Цікаво а у нас якщо придбати електромобіль як розраховують дорожний збір?

От і "Форум спасіння Києва" приєднався до закликів боротьби з пивом.
http://stolitsa.glavred.info/archive/2009/08/20/135153-10.html

Взагалі для України акоголь дуже тяжка проблема. Паління та алкоголізм. Усим цим зараз прошивають мізки українцям скрізь. Вже нахабство дішло до того, що алкоголь рекламують спортом! Тобто формується асоціація: здоровий образ життя-спорт-випей пива чи водки.

Колись компанія яку провів Горбачов і яку нещадно критикують і досі спасла життя 1 мільйону громадян.

Але заборона дуже погана річ, яка не веде до цілі. Зараз пропонуються. на мою думку, більш адекватні міри. Дуже добре, що цим явищем у нас починають боротися.

P.S. Іншому алкоголю та цигаркам також НІ.

Прочитав цікаву статистику, що лише в черговий раз підтвержує мої давні розмірковування на цю тему. Виявляється, що за останні 25 років кількість згвалтувань зменшилась на 85%(!!!) завдяки тому, що Інтернет спростив доступ усіх бажаючих до порно.

Ці цифри були наведені в одному жіночому журналі без жодних посилань на першоджерела. Аля я не маю сумнівів, що навіть якщо ця цифра і не 85% то в будь-якому разі по нашій планеті ходить не один мільйон жінок, які навіть не здогадуються яким би могло стати їх життя якби не порно в інтернеті.

Отже якщо ви проти порно - ви за згвалтування.

Це звернення мабуть ввійде в історію. Навіть неварто вдаватись в його детальний аналіз, достатньо лише одног. Російський президент з таким призирством ставиться до України та її громадян, що продовжує вперто називати українців "укрАинцами", та казати "на Україні", щоб підкреслити своє призирливе ставлення до незалежності та державності України.

І ця людина дивується чому відносини наших держав так погіршились? 

Скільки в Україні баз даних де обліковуються фізичні особи?
Паспортний стіл, реєстр виборців, база індивідуальних податкових номерів і ще безліч подібних баз де є одні і ті самі дані типу ПІБ, адреса, телефони і т.д. Усе це дублюється, постійно змінюється, для кожної такої бази потрібен свій парк комп'ютерів, мереж, персоналу, філіалів по всій Україні і звичайно окремо фінансуватися з бюджету.

А чи є в Україні людина якій не доводилось блукати по кабінетам і збирати різномонітні паперці? Скільки в нас бюрократів єдиною функцією яких є лише пересилка і обробка паперів між іншими такими самими бюрократами? Скілки випадків коли бюрократ каже "НІ" лише тому, що він "ТАК" забажав, навіть проти законів?

Усе це наводить мене на думку, що нам потрібна...
...така собі Служба Інформації України, яка повністю централізує і замкне на собі усі технічні аспекти документообігу і обробки державної інформації. Така структура зможе стати локомотивом переводу усіх державних структур на єдиний електроний документообіг та забезпечить для громадян та організацій єдине вікно(переважно прямо через веб-браузер) через яке ці громадяне та організації будуть мати справу з державою в одній особі і безконтактно (в крайному разі через дівчину в загальному офіс,і яка через такий самий браузер просто зареєструє те саме, що ви можете зробити і самостійно), а не ганяючи по нескінченим кабінетам бюрократів. Через цю структуру можна буде провадити найбільш іноваційні і передові технології в галузі державного управління.

Таку структуру можна сформувати на базі вже існуючих інформаційних відділів державних структур, поступово їх відокремлювати разом з мат. частиною та персоналом, а потім проводити оптимізацію та селекцію цих активів. Тобто це не вимагатиме додаткових коштів на таку реформу, а взагалі, завдяки оптимізації, буде звільняти ці кошти.

Зрештою бюрократи не зможуть кроку зробити без докуметування своїх кроків в державній інформаційній системі, яка загалом(окрім тем чітко визначених в законі як держтаємниця) буде відкритою через інтернет.

Державний апарат має суттєво скоротитися і його діяльність стати значно прозорішою, а відтак природньо, що про корупцію ми будемо вже говорити значно менше.

Для цього потрібен закон і такий закон, що надасть майже революційні повноваження цій службі, бо опір бюрократів буде гірше ніж на війні.


А, ну і головне, що нарешті ми зможемо хочь в державних органах заборонити користатися папером і врятувати життя не одному дереву.